четвер, 1 травня 2014 р.

Цитати: Умберто Еко "Празький цвинтар"

"...релігія — то кокаїн для народу, адже вона підбурювала і зараз підбурює людей до воєн, вирізання невірних, а для християн, мусульман та інших ідолопоклонників — це дуже вагома справа; і якщо африканські народи обмежувалися винищенням один одного, то місіонери, навернувши їх, перетворили цих людей на колоніальне військо, яке найліпше годиться для того, аби помирати на передовій та ґвалтувати жінок, входячи у місто. Жодна людина ніколи не коїтиме зло так віддано й так завзято, як вона те робитиме в ім’я своїх релігійних переконань". 

"Іноді люди ходять на месу з найрізноманітніших причин, і віра не має до них жодного стосунку". 

"Навіть у древніх казках різниця між відьмою та феєю полягає у віці та принадності".

"Бібліотеки — то неймовірна штука: часом здається, ніби стоїш на вокзальній платформі і, читаючи з книжкових сторінок про екзотичні місця, подорожуєш далекими країнами". 

"Але ж народ, байдуже, об’єднаний він чи нарізно, якщо вже страждає, то страждає". 

"Найбільш природний і дієвий вихід, аби тримати на припоні збільшення кількості людських істот на Землі, про який тільки можна мріяти, — це війни".

"Якщо золото — це перша сила у цьому світі, то друга — преса". 

"Коли домовляються джентельмени, зайве укладати письмові угоди".

"Я не хочу нищити євреїв, я б навіть не побоявся сказати, що вони — мої найліпші союзники. Мене цікавить моральне обличчя росіян, і я не хочу (як не хочуть того люди, яким я служу), щоб народ повернув своє невдоволення на царя. Тому народові потрібен ворог. І не треба шукати його, приміром, серед монголів чи татар, як це колись давно робили самодержці. Щоб ворога визнавали й боялися, він має бути у хаті або за її порогом. Ось чому я обрав євреїв. Провидіння подарувало їх нам, тож, на Бога, скористаймося подарунком і молімося за те, щоб завжди десь був поруч єврей, якого можна боятися й ненавидіти. Ворог потрібен, щоб дати народові надію. Хтось сказав, що патріотизм — це останній прихисток негідників: морально безпринципні люди завжди загортаються у стяг, а байстрюччя завжди посилається на чистоту своєї раси. Національна ідентичність — це останній засіб незаможних. Наразі почуття ідентичності ґрунтується на ненависті, ненависті до того, хто не є ідентичним. Ненависть треба зрощувати як громадянську пристрасть. Ворог — це насправді друг народу. Щоб виправдовувати власну нікчемність, завжди потрібен хтось, кого можна ненавидіти. Ненависть — це єдина перворідна пристрасть. Любов — ось відхилення від норми. Чому Христа розп’яли? Бо говорив він речі, чужі природі. Не можна любити когось усе життя, й саме через це марне сподівання перелюбствують у шлюбі, убивають матерів і зраджують друзів... А от ненавидіти можна протягом усього життя. Аби тільки людина завжди була поряд, щоб не дати згаснути нашій ненависті. Ненависть розжарює наші серця".

Немає коментарів:

Дописати коментар