вівторок, 29 квітня 2014 р.

70. Андрій Кокотюха "Червоний"


Перший зошит. Переживала за Мишка Середу так, як іще ніколи не переживала за героя. Підозрювала усіх, навіть вчительку російської мови була ладна записати до бандерівців. Уміє ж автор заінтригувати і налякати читача! Ну, не налякати, але змусити вболівати за персонажа — це точно.
Другий зошит. Коментарі були доречними =)
Третій зошит. Оце так-так! На прикладі Віктора Гурова просто дивуєшся, як людям промили мізки. І разом з тим не можеш не захоплюватися постаттю Червоного. От куди поділися усі лідери, ех ;(
Загальне враження. Кокотюха — молодець! Він подав у своєму романі не одну, а дві правди. Звісно, він надав бандерівцям геройського ореолу, але на це він мав повне право. Бо люди дійсно дуже затято боролися, як каже Червоний, "совіцькі об них зуби ламали не раз". Проте автор не виставляє прихильників радянізації якимись злісними ворогами. Дійсно, "суки" знайдуться завжди, які будуть використовувати навколишню ситуацію на повну, щоб мати розкішне життя, незважаючи на всі брудні дії, до яких їм доведеться вдатися. Є і "сіра маса", яка краще підкориться загальній думці, ніж поставить під загрозу своє благополуччя, хоча й не схвалюватиме ту думку. Є ті, які навіть не хочуть бачити, бо правда очі коле, як от це було з Віктором Гуровим з третього зошита. Є ж і ті, хто під тиском здатний відкинути рожеві окуляри, як Мишко Середа. Про такий рідкий типаж людини, як Червоний, навіть говорити особливо не треба. Такі зустрічаються вельми рідко, але здатні надихати і вести за собою людей. Персонажі і події настільки чудово співпрацюють, що мимоволі задумуєшся: а чи не було насправді таких людей, чи не їнє життя описано тут, у трьох зошитах?
Тому, незважаючи на всі "історико-патріотич­
ні" заслуги, "Червоний" видається мені більш художнім твором, аніж документальним. Хоча форма твору на це і натякає=) Проте, як не парадоксально, саме така легка оповідь здатна зачепити пересічного читача і змусити задуматися над тією ситуацією в Україні. Ким все ж таки були упівці: героями чи бандитами? Сподіваюся, після цього роману українці зможуть зрозуміти, що там, де є одна правда, є і інша. Що совіцьке бачення тієї історії — не таке вже й правдиве.

"А заразом, товаришу Середа, скажи мені: чому, коли мордує та розстрілює НКВД — це благо, а коли те саме робили дефензива чи гестапо — це зло".
***
"Дефензива виявляла ворогів Пілсудського. Гестапо — ненависників Гітлера. Комуністи — тих, хто проти їхнього Сталіна! А методи, друже Михайле, однакові! Кров із нашого брата-українця вони всі випускають однаково. І нам однаково болить, хто б нас не катрупив: комуністи чи фашисти!"

(Андрій Кокотюха "Червоний")


Немає коментарів:

Дописати коментар