36. Рей Бредбері "Марсіанська хроніка"


Мені здається, чи я надто часто стала розхвалювати прочитані книги? Чи мені дійсно трапляються чудові твори? Проте облишмо це питання. Адже "Марсіанська хроніка" справді неперевершена! Колись я читала відгуки про цю книгу і знайшла купу негативних оцінок від читачів. Тоді мене це не сильно стурбувало, але зараз я щиро дивуюся. Так, "Марсіанська хроніка" трохи складніша, ніж "Кульбабове вино" чи "451 градус за Фаренгейтом". Але ж вона не менш цікава і зачіпає дуже важливу проблему, ба, навіть дві. Чекайте, три! Перша — це війна (конкретніше, атомна). Друга, нерозлучно пов’язана з першою, — нищення природи. І третя — плюндрування чужої культури і "олюднення" всього, що тільки можна.
Полишимо проблематику і перейдемо до самого сюжету. Бредбері взяв цікаву конструкцію для свого твору. Трохи нагадало "Кульбабове вино", але там герої були більш пов’язані між собою. А тут ми зустрічаємо зовсім різних героїв, з різних поколінь і планет. Кожна історія потроху вибудовує чітку картину. Врешті-решт автор завершує своє полотно яскравим мазком пензля: "То де ж марсіани, тату?" — питає син. "Ось вони", — каже батько і вказує на їхні відображення у воді.
Рей Бредбері — справді надзвичайна людина. Ми маємо цінити такі твори і таких авторів. Адже література не належить часу, вона не є представником жанру чи нації. Література виходить за ці поняття. Ми не повинні купуватися на такі слова, як "батько літературної течії", "найвизачніший прозаїк своєї епохи" та "перший роман у такому стилі". Це все лиш балаканина. Справжня література не потребує премій чи схвалень критиків, бо вона сама за себе говорить.
Пане Бредбері, я справді щиро вам вдячна. Хай ваше тіло вмерло, але ваша душа буде вічно жива, поки читають ваші твори.

Коментарі

Популярні публікації